);

Розлади сну – що слід знати?

Розлади сну – що слід знати?
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (18 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...

Розлади сну є доволі поширеною проблемою. Часті скарги на поганий сон подають 8-15% дорослого населення всієї земної кулі, а 9-11% вживають різні снодійні препарати. Порушення сну зустрічаються в будь-якому віці і для кожної вікової категорії характерні власні види порушень. Так нічне нетримання сечі, сноходіння, сноговоріння і нічні страхи зустрічаються в дитячому віці, а патологічна сонливість, або безсоння більше притаманні для літніх людей. Є і такі порушення сну, які починаючись в дитячому віці і супроводжують людину все його життя, наприклад, нарколепсія.

Розлади сну бувають первинні – не пов’язані з соматичною патологією і вторинні – виникають в наслідок захворювань окремих органів, або систем. Розлад сну може виникнути при різних захворюваннях центральної нервової системи, або психічних порушеннях. При цілому ряді соматичних захворювань у пацієнтів виникають проблеми зі сном через болі, кашель, ядуху, нападів стенокардії, або аритмії, свербіжу, частого сечовипускання і т.і.. Інтоксикації різного генезу, в тому числі і в онкохворих, часто викликають сонливість, або деліріозний стан. Порушення сну у вигляді патологічної сонливості можуть розвинутися через гормональні розлади, наприклад, при патології гіпоталамо-мезенцефальної ділянки (епідемічним енцефаліт, пухлина та ін)

Класифікація порушень сну

1. Інсомнія – безсоння, порушення процесу засинання і сну.

  • – Психосоматична – пов’язана з психологічним станом, може бути ситуативна (тимчасова) або постійна
    – Викликана прийомом алкоголю або медикаментозних препаратів:
    хронічний алкоголізм;
    – Тривалий прийом препаратів що активують або пригнічують ЦНС;
    синдром відміни снодійних, седативних гідної препаратів;
    – Викликана захворюваннями психіки
    – Викликана розладами дихання під час сну:
    – Синдром зниження альвеолярної вентиляції;
    – Синдром нічних апное;
    – Викликана синдромом «неспокійних ніг» або нічним миоклониями;
    – Викликали другий патологічних станами.

2. Гіперсомнія – підвищена сонливість

  • Психофізіологічна – пов’язана з психологічним станом, може бути постійна або тимчасова
  • Викликана прийомом алкоголю або медикаментозних засобів;
  • Викликана психічним захворюваннями;
  • Викликана різними розладами дихання уві сні;
  • Нарколепсія-катаплексія;
  • Викликали другий патологічних станами.

3. Порушення режиму сну і неспання

  • Тимчасові порушення сну – пов’язані з різким змінам робочого графіка або часового поясу;
  • Постійні порушення сну;
  • Синдром уповільненого періоду сну;
  • Синдром передчасного періоду сну;
  • Синдром не-24-годинного циклу сну і неспання.

4. Парасомнії – порушення у функціонуванні органів і систем, пов’язані зі сном, або пробудженням:

  •  Сноходіння;
  •  Нічние нетримання сечі (енурез);
  •  Нічні страхи;
  •  Нічні епінапади;
  •  інші розлади.

Симптоми порушення сну

Симптоми порушень сну різноманітні і залежать від виду порушення. Яким би не було порушення сну, за короткий період часу воно може призвести до зміни емоційного стану, уваги і працездатності. У дітей шкільного віку виникають проблеми з навчанням, знижується здатність засвоювати новий матеріал. Буває, що пацієнт звертається до лікаря зі скаргами на погане самопочуття, не підозрюючи, що воно пов’язане з порушенням сну.

Психосоматичне безсоння

Інсомнію вважають ситуативної, якщо вона триває не більше 3 тижнів. Страждаючі на безсоння люди погано засинають, часто прокидаються посеред ночі і не можуть заснути. Характерно вранішнє ранкове пробудження, почуття не виспанності. Як наслідок виникають дратівливість, емоційна нестабільність, хронічна перевтома. Ситуація ускладнюється тим, що пацієнти переживають через порушення сну і з тривогою чекають ночі. Час, проведений без сну під час нічних пробуджень, здається їм в 2 рази довшим. Зазвичай ситуативне безсоння обумовлена емоціями під дією певних психологічних факторів. Зчаста після припинення дії стресових факторів сон нормалізується. Однак у ряді випадків складнощі засинання і нічні пробудження стають звичними, а страх безсоння тільки погіршує ситуацію, що спричиняє розвиток постійної інсомнія.

Безсоння викликане вживанням алкоголю, або медикаментів.

Тривале систематичне вживання алкоголю призводить до порушень організації сну. Фаза швидкого сну коротшає і пацієнт часто прокидається вночі. Після припинення прийому алкоголю, зазвичай, протягом двох тижнів порушення сну проходять.

Порушення сну може бути побічною дією препаратів, збудливий нервову систему. Тривалий прийом седативних і снодійних засобів також може призвести до безсоння. З часом ефект від препарату зменшується, а збільшення дози приводити до короткочасних поліпшенню ситуації. В результаті порушення сну можуть посилюватися, Незважаючи на збільшення дозування. У таких випадках характерні часті короткочасні пробудження і зникнення чіткої межі між фазами сну.

Безсоння при психічних захворюваннях відрізняється постійним відчуттям сильного занепокоєння в нічний час, дуже чуйним і поверхневим сном, частими пробудження, денний апатія і втомою.

Синдром «нічного апное», або апное уві сні – це короткочасне припинення струму повітря у верхні дихальні шляхи, що відбувається під час сну. Така пауза в диханні може супроводжуватися хропінням або руховим неспокоєм. Розрізняють обструктивні апное, що відбуваються в наслідок закриття на вдиху просвіту верхніх дихальних шляхів, і центральні апное, Пов’язані з порушенням роботи дихального центру.

Безсоння при синдромі «неспокійних ніг» розвивається через виникнення в глибині литкових м’язів відчуття, яке вимагає зробити рухи ногами. Неконтрольоване бажання порухати ногами виникає перед сном і проходить при русі або ходьбі, але потім воно може повторитися.

Порушення сну при нарколепсії характеризуються раптовим нападоподібними засипання в денний час. Цей стан нетривалий і може виникнути під час поїздки в транспорті, після їжі, в ході монотонної роботи, а іноді в процесі активної діяльності. Окрім цього, нарколепсія супроводжується нападами катаплепсії – різкою втратою тонусу м’язів, через що пацієнт може навіть впасти. Найчастіше приступ відбувається під час вираженої емоційної реакції (гнів, сміх, переляк, здивування).

Порушення режиму сну і неспання.

Порушення сну, пов’язані зі змінами часового поясу («реактивний зсув фаз»), або графіка позмінної роботи є адаптаційними і проходять через 2-3 дні.

Синдром уповільненого періоду сну характеризується неможливістю заснути в певні години, необхідні для нормального режиму праці та відпочинку в робочі дні. Як правило, пацієнти з таким порушенням сну засипають о 2 годині ночі або ближче до ранку. Однак у вихідні дні або під час відпустки, коли в режимі фотоапарата необхідності, пацієнти НЕ відзначають жодних проблем зі сном.

Синдром передчасного періоду сну рідко служить приводом для звернення до лікаря. Пацієнти швидко засинають і добре сплять, але вони занадто рано прокидаються і відповідно ввечері рано лягають спати. Такі порушення сну часто зустрічаються у людей старшого віку і, зазвичай, доставляють їм особливого дискомфорту.

Синдром не-24-годинного циклу сну і неспання полягає в неможливості для пацієнта жити за графіком 24-годинних доби. Біологічні добу таких пацієнтів часто включають 25-27 годин. Дані порушення сну зустрічаються у людей з змінами особистості і в сліпих.

Сноходіння (Сомнамбулізм) – це несвідоме вчинення складних автоматичних дій під час сну. Пацієнти з подібними порушеннями сну можуть вночі вставати з ліжка, ходить і щось робити. При цьому Вони не прокидаються, чинять опір спробам їх розбудити і можуть здійснювати небезпечні для їх життя дії. Як правило, подібний стан триває не більше 15 хвилин. Після цього пацієнт повертається в ліжко і продовжує спати, або прокидається.

Нічні страхи частіше виникають у перші години сну. Пацієнт з криком сідає в ліжку в стані страху і паніки. Це супроводжується тахікардією і тахіпное (часте дихання), спітніння, розширенням зіниць. Через кілька хвилин заспокоюється, засинає. Вранці він зазвичай не пам’ятає про нічні жахи.

Нічне нетримання сечі спостерігається в першу третину нічного сну. Воно може бути фізіологічним у маленьких дітей і патологічним – у дітей, які вже навчилися самостійно ходить в туалет.

Діагностика порушення сну

Найбільш поширеним методом дослідження порушень сну є полісомнографія. Це обстеження проводиться в спеціальній лабораторії, де пацієнт повинен провести ніч. Під час його сну безліч датчиків одночасно реєструють біоелектричну активність мозку (ЕЕГ головного мозку), серцеву діяльність (ЕКГ), дихальні рухи грудної клітки та передньої черевної стінки, що вдихається і видихається повітряний потік, насиченість крові киснем та ін. Виробляється відеозапис того, що відбувається в палаті і постійне спостереження чергового лікаря. Таке обстеження дає можливість вивчити стан мозкової активності і функціонування основних систем організму під час кожної з п’яти стадій сну, виявити відхилення і знайти причину порушення сну.

Другим методом діагностики порушень сну є дослідження середньої латентності сну (СЛС). Воно застосовується для виявлення причини сонливості і відіграє важливу роль у діагностиці нарколепсії. Дослідження складається з п’яти спроб засинання, Які проводяться в години неспання. Кожна спроба триває 20 хвилин, проміжок між спроби складає 2 години. Середня латентність сну – це час, який знадобився пацієнту для занурення в сон. Якщо воно більше 10 хвилин, то це норма, від 10 до 5 хвилин – прикордонне значення, менше 5 хвилин – патологічна сонливість.

Найдоступнішим метод діагностики є холтер ЕЕГ з відеомоніторуванням, що дозволяє спостерігати за всіма періодами сну, оцінюючи біоелектричну активність мозку з відповідним відеозаписом, що в значній мірі полегшує діагностичний пошук.

Лікування порушення сну

Лікування розладів сну, що призначається неврологом, залежить від причини їх виникнення. Якщо це соматична патологія, то терапія повинна бути спрямована на основне захворювання. Зменшення глибини сну і його тривалості, що відбувається в літнього віці, є закономірним і здебільшого потребує лише роз’яснювальної бесіди з пацієнтом.

Перш, ніж вдатися до лікування порушень сну за допомогою снодійних середників, слід простежити за дотриманням загальних правил здорового сну: не лягати спати в збудженому стані, не їсти перед сном, не пити на ніч спиртного, кави або міцного чаю, не спати в денний час, регулярно займатися спортом, але не робити фізичних вправ на ніч, дотримувати чистоту в спальні. Пацієнтам з порушенням сну корисно лягати спати і прокидатися щодня в один і той же час. Не засинати «під телевізор» (краще його взагалі викинути зі спальні!). Якщо заснути не вдається протягом 30-40 хвилин, треба встати і зайнятися справами, поки не виникне бажання поспати. Можна ввести щовечірні заспокійливі процедури: прогулянку або теплу ванну. Впоратись з порушеннями сну часто допомагає психотерапія, інші релаксуючі методики.

Медикаментозна терапія

В якості медикаментозної терапії порушень сну частіше використовують препарати бензодіазепінового ряду. Препарати з коротким часом дії – триазолам (сомнетон) і мідазолам призначають при порушеннях процесу засинання. Але при їх прийомі часто бувають побічні реакції: збудження, амнезія, потьмарення свідомості, а також порушення ранкового сну. Снодійні препарати з тривалим дією – діазепам (реланіум), флуразепам (беназіл), хлордіазепоксид (еленіум) застосовують при ранніх ранкових або частих нічних пробудженнях. Однак вони часто викликають денну сонливість. У таких випадках призначають препарати середнього часу дії – зопіклон (імован) і золпідем. Ці препарати характеризуються меншим ризиком розвитку залежності або толерантності.

Іншою групою препаратів, що застосовуються при порушеннях сну, є антидепресанти: амітриптилін, міансерін, доксепін (сінекван). Вони не призводять до звикання, показані пацієнтам з депресивними станами, або з хронічним больовим синдромом. Але велике число побічних ефектів обмежує їх використання.

У важких випадках порушення сну і при відсутності результату від застосування другого препаратів в пацієнтів зі спутаною свідомістю використовують нейролептики з седативним ефектом: тізерцин, прометазин, хлорпротіксен.

У випадках патологічної сонливості легкого ступеня призначають слабкі стимулятори ЦНС: глютамінову та аскорбінову кислоту, препарати кальцію. При виражених порушеннях – психотоніки: грацідин, іпразід, меліпрамін.

Лікування порушень ритму сну в літніх пацієнтів проводиться комплексно поєднанням судинорозширюючих препаратів (ціннаризин, кавінтон, пентоксифелін), стимуляторів ЦНС, транквілізаторів рослинного походження (валеріана, меліса, собача кропива).

Прийом снодійних препаратів можна здійснювати лише за призначенням лікаря і під його наглядом. Після закінчення курсу лікування необхідно поступове зниження дози препарату і обережне зведення її нанівець.

Прогноз при порушенні сну

Як правило, різні порушення сну виліковуються. Труднощі представляє терапія порушень сну, обумовлених хронічним соматичним захворюванням, або в літнього віці.

Профілактика порушень сну

Дотримання режиму сну і неспання, нормальна фізична і психічна активність, здоровий спосіб життя, правильне використання препаратів, що впливають на ЦНС (алкоголь, транквілізатори, седативні, снодійні), – все це служить профілактикою порушень сну.

Print Friendly, PDF & Email

Залиште відгук/коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ЗАТЕЛЕФОНУВАТИ