Як навчити дитину спати саму • Поради фахівця
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (13 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...

Як навчити дитину спати саму • Що слід знати?

Спільний сон з батьками дає можливість молодій мамі виспатись, а немовляті – комфорт та спокій. Однак, діти легко до цього звикають і згодом привчити їх до самостійності доволі складно. Крім того слід пам’ятати, що кожна людина, як велика, так і маленька повинна мати свій особистий простір. Зрештою спільний сон з батьками може породити проблеми в шлюбі з відомих причин. Щоб уникнути цих неприємностей батьки повинні знати, як навчити дитину засинати самостійно.

Чому ж дитина не може заснути самостійно?

Як навчити дитину спати саму

З якого ж віку дитина має спати самостійно?

Якщо дитина здорова, то процес засинання самостійно повинен бути з перших днів життя. Діти легко до цього звикають, якщо почати з пологового стаціонару. У випадках розладів сну, слід звернутись за порадою до лікаря.

Способи навчити дитину самостійно засинати.

  • Метод Вайлсбута. Автор вважав, що дитина має виплакатись перед засинанням. Дитину укладають в ліжечко і виходять з кімнати. Виплакавшись малюк засне. Зазвичай метод спрацьовує за 3-5 днів. Є противники метода. Мовляв це викликає стрес у батьків і недовіру до батьків у дитини.
  • Метод Фербера. Метод подібний до попереднього, але тут батьки періодично заходять в кімнату, заспокоюють дитину. Ефект за 3-5 днів. Вимагається сталева витримка від батьків. Методика схожа с попередньою, проте батькам потрібно періодично перевіряти і заспокоювати малюка. Як правило, эфект теж наступає на 3-5 день. Однак метод також не підходить дорослим без «сталевої волі». Він викликає стрес як у них, так і у дитини.
  • Метод Трейсі Хогг. Це метод без сліз. Перед сном слід взяти дитину на руки , заспокоїти, заспівати колискову пісню і покласти в ліжечко. Метод спрацьовує повільно…
  • Метод Елізабет Пейнтлі. Спочатку заспокоюють дитину майже до засинання, потім вчаться помалу перекладати в ліжечко, за щораз зменшуючи контакт з дитиною. Це потребує дуже тривалого часу. З часом батьки привчаються заспокоювати малюка на відстані.
  • Метод Кім Вест. Метод подібний до попереднього, але батьки на руки малюка не беруть. Заспокоєння і засинання відбувається при тактичному контакті і словесним супроводом (лагідні слова, колискова). З часом тактильний контакт мінімізується, збільшується дистанція.

Слід зауважити, що чим швидше ви хочете привчити до самостійного засинання дитину у віці 5-6міс–2 роки, тим більше буде стресу у вас і сліз у дитини.

Щоб швидше досягнути успіху в самостійному засинанні батькам необхідно:

• дотримуватись режиму,
• дотримуватись раціонального харчування,
• пам’ятати про денний сон і тривалість сну протягом доби,
• більше часу присвячувати малюку,
• дотримуватись меж особистого простору (батьків і дітей),
• не перерезбуджувати дитину перед сном,
• зробити процес засинання однотипним (ритуалом).

Навчивши дитину самостійно засинати у власному «гніздечку», ви закладете цеглинку у формуванні здорового самостійного громадянина, а також збережете щасливий шлюб.

Солодких снів вам і вашим малюкам!

ТРЕМОР У НЕМОВЛЯТ • Що слід знати?
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (10 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...

ТРЕМОР У НЕМОВЛЯТ • Що слід знати?

Тремором називаються коливальні рухи частин тіла навколо фіксованої осі. Рухи мають певну амплітуду коливань. У новонароджених дітей та груднячків зазвичай тремор буває рук, або (і) ніг, або (і) підборіддя. Він може бути дрібнорозмашистий і великорозмашистий (грубтий), а також симетричний і асиметричний. Тремор завжди легко помітний.

Коли не варто турбуватись через тремор❓ У малюка в перші три доби після народження дуже часто відзначається дрібнорозмашистий тремор ручок і (або) нижньої щелепи. Зазвичай це виникає при плачі, неспокої, при переодяганні малюка, голоді. Це абсолютно нормальне явище, яке може відзначатися у будь-якої здорової дитини. Він може утримуватись до 3-5 міс і поступово йти на спад.

Коли варто турбуватись через тремор❓

Особливої уваги заслуговує тремор, який утримується більш тривалий час. Якщо він виявляється у дитини в спокої, і при цьому є інші неврологічні симптоми, то малюка слід детально обстежити у дитячого невролога, який може виявити бажання провести ряд досліджень. Рідше у новонароджених зустрічається великорозмашистий тремор. Таке трапляється проявом білірубінової енцефалопатії, інших порушеннях обміну речовин, електролітів, глюкози, при гіпоксичних порушеннях головного мозку, або може бути проявом пологової травми, або незрілості в недоношених і мало вагових дітей. Однак варто розуміти, що сам по собі тремор не призводить до неврологічних захворювань, але слугує своєрідним сигналом для доктора, що за малюком варто поспостерігати. Асиметричний тремор може бути ознакою рухового розладу, або під його маскою можуть бути приховані судоми, що вимагає негайної допомоги.

ТРЕМОР У НЕМОВЛЯТ • Що слід знати?

Часом батьки помилково приймають тремор за судоми

Часом батьки помилково приймають тремор за судоми. Як відрізнити тремор від судом❓ Якщо тремтячу ручку, або ніжку взяти в свою руку і потримати, то тремор припиниться, а судоми – ні. Тремор, зазвичай можна спровокувати і, зазвичай, можна назвати явну причину. Судоми ж, здебільшого, приходять зненацька. Тремор, як правило, симетричний.

Тремор, як правило, симетричний.

Як приготуватись до консультації невролога❓

  • Дитина повинна бути сита і, бажано, виспана
  • Дитина повинна оглядатись в призначений час, а не після годинної черги.
  • Мати при собі всю медичну документацію починаючи від виписки з пологового будинку, оглядів лікарів, УЗД, аналізи, тощо.
  • Відео самого тремору, адже при огляді його може не бути, але його вигляд може наштовхнути лікаря на конкретний діагноз.
  • Батьки повинні підготувати вдома питання до лікаря, адже в кабінеті можуть просто розгубитись.

Які обстеження проводять при патологічному треморі❓

  • Огляд педіатра (сімейного лікаря), невролога
  • Нейросонографія
  • Окуліст (дослідження очного дна)
  • Загальний аналіз крові
  • УЗД органів черевної порожнини
  • МРТ головного мозку (при потребі)
  • Електроенцефалографія (при потребі)
  • Біохімічний аналіз крові (при потребі)
  • Генетичні дослідження (при потребі)

Коли потрібно лікувати тремор немовляти❓

Сам по собі тремор лікування не потребує. Якщо у дитини є ще якісь неврологічні симптоми, або ознаки іншого захворювання, то тоді призначається лікування по основної хвороби.

Лікування залежить від конкретної причини тремору і в залежності від цього можуть призначити середники ноотропного ряду, або препарати що зменшують внутрішньочерепний тиск, або певні вітаміни, чи мікроелементи.

У випадках незначної гіперзбудливості часто застосовуються фізичні методи лікування (парафінові аплікації, гідротерапія). Тремор може бути зумовлений і соматичною патологією (функціональні розлади шлунково-кишкового тракту, або атопічний дерматит, тощо). В такому випадку педіатр (сімейний лікар лікую основну причину без допомоги невролога. Щоб розвіяти всі сумніви щодо здоров’я малюка потрібно своєчасно консультуватися з педіатром (сімейним лікарем) і, при потребі, з дитячим неврологом‼️


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (9 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...

ГІДРОТЕРАПІЯ ДЛЯ НЕМОВЛЯТ • Що слід знати?

Одним з найважливіших моментів догляду за малюком є купання, яке часто стає справжнім сімейним ритуалом. Але нерідко з купанням бувають пов’язані побоювання і навіть страхи батьків, які ми спробуємо розвіяти.

Вправи у воді в комплексі реабілітаційних заходів посідають особливе місце, так як її дія на людину носить комплексний характер та ґрунтується на наступних факторах:

  • Гідростатичний тиск.
  • Підйомна сила води.
  • Температура води.
  • Опір води.
  • Хімічний вплив.

Гідростатичний тиск на кожну точку тіла, кінцівок прямо пропорційний глибині занурення. Виділяють наступні впливи гідростатичного тиску:

  • на функцію дихання,
  • на серцево-судинну систему,
  • на нервово – м’язову систему та кістково-суглобовий апарат.

Тиск на грудну клітку та високе стояння діафрагми внаслідок тиску на передню черевну стінку зумовлює забруднення вдиху та полегшення видиху.

Кровоплин затруднюється внаслідок посиленого відтоку до серця за рахунок компресії поверхневих судин, а також внаслідок застою крові в інраторакальному просторі. Ця загрузка компенсується збільшенням хвилинного об’єму кровоплину, який посилюється при фізичному навантаженні. Компресія кінцівок обумовлює покращення венозного відтоку.

Через рецептори поверхневої чутливості та пропріорецептори відбувається стимулюючий вплив на м’язи, нервові стовбури, спинний мозок, головний мозок, суглоби.

Підйомна сила води передбачає зменшення маси в водному середовищі. Це полегшує здійснення рухів в паретичних кінцівках, тобто, збільшується амплітуда активних рухів в суглобі навіть при незначній м’язовій силі. Крім кінематичного впливу виділяється ще і вплив на статико-локомоторні функції: самостійне сидіння, стояння та хода у воді.

Температура води має величезний вплив на пацієнта, що зумовило необхідність створення відповідної класифікації:

  • гаряча – 40°;
  • тепла – 37°-39°;
  • індиферентна – 34°-36°;
  • прохолодна – 21°-33°;
  • холодна – менше 20°.

Вказана класифікація є загальноприйнятою у фізіотерапії, але вона дещо не підходить для дітей першого року життя. Ми для реабілітації малюків застосовуємо переважно індиферентну, а також теплу та частково прохолодну воду (30 – 33 градуси).

Під впливом теплих процедур поширюється периферійне судинне русло, покращується кровопостачання шкіри, м’язів, виникає гіперемія, що посилює обмін речовин, , посилює репаративні процеси, сприяє розсмоктуючому та знеболюючому ефекту. Розширення судин шкіри супроводжується перерозподілом великої кількості крові, що впливає на загальну гемодинаміку, водночас знижується периферійний опір, дещо частішає пульс. Ця рефлекторна судинна реакція та зміна температури тканин впливають на функціональну активність шлунково-кишкового тракту, нирок. Одночасно з розслабленням гладкої мускулатури посилюється секреція слизової шлунку, підшлункової залози, посилюється сечопродукція. Відомий заспокійливий, знеболюючий та снодійний вплив теплих (37 градусів) водних процедур, їх антиспастичний ефект, який в значній мірі обумовлений гальмівним впливом тепла на нервову систему. Тепла вода посилює згортальну функцію крові.

Короткочасні гарячі, або холодні процедури стимулюють ЦНС та периферійну нервову систему. Холодні, або перемінні холодно-теплі процедури впливають на стан вегетативної (симпато-адреналової) нервової системи та гуморальний статус. Холодні ванни мають стимулюючий вплив на скелетну мускулатуру, посилюючи тонус, рухову активність, а також можуть посилювати, або викликати тремор.

Індиферентні ванни впливають переважно заспокійливо на центральну нервову систему.

Узагальнюючи вище сказане можна зробити наступний висновок, що гідротерапію слід застосовувати в реабілітації дітей першого року життя з патологією нервової системи наступним чином:

1) теплі процедури використовувати при:

  • синдромі підвищеної нейрон-рефлекторної збудливості;
  • синдромі рухових розладів зі спастичністю;
  • дискінетичному синдромі;
  • треморі.

2) прохолодні процедури використовувати при:

  • синдромі «млявої дитини»;
  • затримці стато-кінетичного розвитку;
  • затримці передмовленнєвого розвитку;
  • млявих парезах.

3) перемінні ванни використовувати при:

  • синдромі «млявої дитини»;
  • затримці стато-кінетичного та пердмовленнєвого розвитку;
  • синдромі вегетативних та вегето-вісцеральних розладів;
  • млявих парезах.

4) індиферентні ванни

Індиферентні ванни використовують для розвитку нових рухових навичок, покращення стато-локомоторних функці, тонкої моторики та в якості гігієнічних.

Опір води зумовлений тертям при виконанні рухів. Він є мінімальним при виконанні плавних рухів і значно збільшується при швидких, амплітудних рухах. З метою збільшення дозованого навантаження можна застосовувати ласти на ноги на руки, ае це актуально для дітей старших одного року.

Хімічний вплив води в більшій мірі має значення при приготуванні спеціальних лікувальних ванн ( екстракти, солі, тощо)

Слід зауважити, що заняття у воді спричиняє регідратації через шкіру.

ЛФК у воді для немовлят можна класифікувати наступним чином:

  • вправи у воді;
  • гідрокінезотерапія.

Окремо треба виділити загартовуючу дію плавання, що стає в останні роки популярним по відношенню до здорових дітей, які рідше хворіють, швидше починають сидіти, стояти та ходити.

Виконуючи ЛФК у воді слід строго дотримуватись техніки безпеки:

  • відсутність протипоказань:
  • температурний режим задається виключно під контролем спеціального водного термометра;
  • температура визначається наперед у відповідності з цілями заняття;
  • з немовлятком займаються одночасно двоє дорослих;
  • ванна повинна бути розташованою на міцній, стійкій основі, а не на двох табуретках.

Вправи у воді мають цілий ряд протипоказань:

  • гострі інфекційні захворювання;
  • загальний тяжкий стан дитини;
  • хвороби шкіри, слизових, які потребують певного догляду, обробки;
  • «мокнучий» пупчик.

Умови для проведення занять у воді з малюком:

  • 1. Приміщення повинне бути теплим (25-26 градусів по Цельсію), добре вентильоване.
  • 2. Ванна, або басейн повинні бути глибиною до 80 – 100см, довжиною до 200см, шириною до 100см (можливе використання звичайної домашньої ванни).
  • 3. Ванна перед заняттям повинна оброблятися дезинфікуючим засобом, який дозволено для використання в педіатрії.
  • 4. Наявність чистих гумових, або пластмасових іграшок.
  • 5. Сухі рушники.
  • 6. Пінопластові, або надувні поплавки до чепчика та у вигляді манжеток.
  • 7. Гарний настрій малюка!

Заняття плаванням з малюком можна починати з 10 -15 доби життя з врахуванням протипоказів. Температура води на перших заняттях повинна бути індиферентна. Тривалість занять доводять поступово до 10—15 хв. Кратність занять – 3 – 4 на тиждень. Мило, шампунь під час занять у воді не застосовуються. Не слід сплутувати лікувальну гімнастику у воді з гігієнічними ваннами! Важливо зауважити, що голівка немовляти значно важча по відношенню до інших частин тіла, що передбачає необхідність її підтримувати на перших заняттях, коли дитина ще не навчилась затримувати дихання під водою. Для опанування плавання виконуються вправи в наступній послідовності.

Кроки гідротерапії для немовлят

Крок №1. Спочатку дитину плавно занурюють ніжками у воду і, притримуючи за голівку тулуб животиком вгору. Даємо можливість порухати ніжками, відштовхнутись від стінки ванни. Після відштовхування зміщувати дитину в головному напрямку по воді.

Крок №2. Вправа виконується аналогічно до попередньої, але підтримку здійснюють за надпліччя, потім тільки за потилицю.

Крок №3. Вправа виконується животиком вниз. Підтримку здійснюють спочатку за тулуб та підборіддя, потім тільки за підборіддя.

Крок №4. З місячного віку можна привчати дитину до затримки дихання у воді занурюючи до рівня носа на 4-5сек, починаючи з 1 сек.

Крок №5. Дитина плаває самостійно горілиць. Підтримка здійснюється поплавками на чепчику.

Крок №6. Коли дитина опанувала затримку дихання (не лякається), здійснює у воді гребкові рухи, дитину з підтримки за потилицю, або за підборіддя відпускають на кілька секунд в самостійне плавання. Час самостійного плавання поступово збільшується.

Вправи у воді в комплексі реабілітаційних заходів

Окремі вправи для малюків у воді:

Плавання животом вниз (долілиць)

Техніка: дитину притримуємо за животик та переміщаємо вздовж ванни по напрямку за яскравою іграшкою. З часом руку можна дещо послаблювати, коли дитина активно працює кінцівками. Напрямки руху слід міняти.

Плавання на спині (горілиць)

Техніка: Дитину притримуємо під спину та потилицю та, дивлячись та розмовляючи з малюком переміщуємо вздовж ванни.

Ходіння у воді

Техніка: Дитину притримувати під пахи вертикально, зануривши малюка по груди у воду. Повільно переміщувати дитину в напрямку яскравої іграшки, а при необхідності асистент помагає дитині переставляти ніжки. Згодом рівень води може бути до пояса, а підтримка за одну ручку. Можна «попідскакувати» по дну ванни.

Сидіння у воді

Техніка: Дитина сидить у воді занурена до сосків. Підтримка здійснюється спочатку під руки, потім за передпліччя, потім за одну руку, і далі без підтримки. Доцільне використання плаваючих іграшок, які дитина повинна досягати у формі гри.

Плавання в «рятувальному» крузі, жилеті, нарукавниках

Техніка довільна. Все повинно відбуватись у вигляді гри, використовуючи різноманітні іграшки, які плавають, а дитина намагається їх досягнути. У випадку геміпарезу можна поексперементувати з одяганням надувного нарукавника на одну руку.

Пірнання

Техніка. Спочатку на обличчя дитини, яка звикла до води і не боїться її , хлюпають. Бажано не викликати негативної реакції, бо це суттєво ускладнить подальші заняття. Коли дитина звикне до хлюпання, можна провести у вигляді гри короткочасне ( 1-2сек) занурювання. Опанувавши занурювання можна переходити до плавання з незначною підтримкою попрохи відпускаючи дитину.

Відштовхування від краю ванни

Техніка. Дитина відштовхується від краю ванни перебуваючи у воді горілиць, або долілиць.


Список вправ у воді може бути незчисленним і розширення списку залежить від знань, бажань і творчого підходу батьків, або реабілітолога. Їх підбір можна зробити виходячи з показів та протипоказань, а також з застосуванням особливостей температурного впливу.

Гідрокінезотерапія передбачає здійснення пасивних рухів в суглобах, об’єм яких визначається конкретною метою реабілітації і, зазвичай, нагадує кінезіотерапію, яка проводиться на реабілітаційному столі.

Перші заняття доцільніше проводити в індиферентній воді, маючи на меті не моментальний перехід до вправ, а звикання до води і отримування дитиною задоволення, адже заняття не повинно бути насильством. Не слід малюка відразу занурювати, спочатку власною рукою ополіскувати з подальшим поступовим занурюванням. Інколи надмірна «наполегливість» батьків викликає у дітей стійкий негативізм до води на місяці і, навіть, на роки. Завершувати заняття слід не витиранням, а промоканням дитини та загортанням в рушник. Після вечірнього заняття у теплій воді малюку через 15-20хв треба дати їсти та укласти спати. З віком період від заняття до прийому їжі подовжується.