Ботулінотерапія
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (24 votes, average: 4,96 out of 5)
Loading...

Ботулінотерапія – так називається метод лікування за допомогою ін’єкцій ботулотоксину. Цей напрямок активно розвивається. За більш ніж 20-річну історію розвитку ботулінотерапіі лікарям вдалося довести її ефективність і безпеку.

Існує перелік абсолютних показань до застосування – станів, при яких дія ботулотоксину буде максимально ефективним, при яких його безпеку повністю доведена. Нерідко застосування ботулотоксину рекомендовано в тому випадку, якщо основне лікування виявилося неефективним або не допомогло пацієнтові впоратися з болем. Такі хвороби як дистонія взагалі не мають інших доведених способів лікування.

Ботулотоксин – що це?

Ботулотоксин рекомендується в якості додаткової симптоматичної терапії при різних захворюваннях. Навіть якщо не вдасться повністю усунути хворобу, уколи допоможуть позбутися болю, м’язових спазмів, мимовільних рухів. Цього достатньо, щоб значно покращилося самопочуття пацієнта. У косметології ботулотоксин застосовується для розгладження зморшок за допомогою тимчасового паралічу мімічних м’язів.

Ботулотоксин – це токсична речовина, яка виділяє мікроорганізм під назвою Clostridium botulinum. Ця бактерія – сумнозвісний збудник ботулізму. Довгий час вважалося, що ботулотоксин надзвичайно шкідливий для людського організму і смертельно небезпечний у великих дозах. Це дійсно так – у великому дозуванні ботулотоксин може привести до смерті. Але один з видів ботулотоксину в невеликих дозах і при правильному застосуванні, навпаки, допомагає медикам у лікуванні найрізноманітніших хвороб.

На початку 20 століття вчені-медики з’ясували, що ботулотоксин здатний впливати на роботу нервової системи – він викликає параліч м’язів при підшкірному і внутрішньом’язевому введенні. Після довгих років досліджень вдалося цю отруту поставити на службу людству. Зараз він використовується, як лік в різних напрямках медицини (неврології, косметології і навіть в хірургії).

У медицині використовується так званий серотип ботулотоксину А. Серотипів всього 9 типів. Ботулотоксин А застосовується в складі різних лікарських засобів, призначених, здебільшого, для введення в формі ін’єкцій. Препарати можуть відрізнятися за змістом діючої речовини, по вартості і регіону виробництва. Але всі сертифіковані засоби діють схожим чином, в тому числі широко застосовувані препарати Диспорт, Ботокс, Ксеамін та ін. Лікування показує хороший ефект з мінімумом ускладнень і протипоказань.

Ботулотоксин – це токсин, який виділяє бактерія Clostridium botulinum. Цей мікроорганізм викликає небезпечне захворювання під назвою «ботулізм».

Будучи однією з найсильніших отрут, ботулотоксин порушує роботу нервової системи, викликає параліч м’язів. Саме ця його властивість і зацікавила лікарів початку XX століття. Вчені зуміли «приборкати» найнебезпечнішу отруту і перетворити його в ліки.

Ботулотоксин

Ботулінотерапія – Покази

Ботулотоксин блокує передачу імпульсів від нервових закінчень до м’язів, за рахунок чого останні розслабляються. У неврології він застосовується при таких захворюваннях і патологічних станах:

  1. Спастичні (що супроводжуються напругою м’язів) паралічі (дитячий церебральний параліч, після інсульту та ін);
  2. М’язові дистонії: блефароспазм (спазматичні скорочення м’язів навколо ока), геміфаціальний спазм, цервікальна дистонія (насильницькі рухи в шийних м’язах), писальний спазм (різке напруження в м’язах руки під час письма, тремтіння рук), інші форми дистоній;
  3. Різні види болю: головний біль напруги (що виникає при психічному перенапруженні і напрузі м’язів шиї, голови), хронічна мігрень, міофасціальний синдром (спазми, хворобливі ущільнення в м’язах);
  4. Підвищена пітливість (гіпергідроз): за допомогою ботулінотерапіі можна лікувати підвищену пітливість обмежених областей, наприклад, голови, шиї, долонь, стоп, під пахвинних ділянок;
  5. Мімічні зморшки: цю сферу застосування ботулотоксину називають естетичною неврологією, де вплив здійснюється на мімічні м’язи і шляхом незначного збіднення міміки зменуються зморшки.
  6. Інші клінічні стани, які потребують локальної міорелаксації (в т.ч. в хірургії).

Як проводять ботулінотерапію?

Препарати ботулотоксину вводять в м’язи у вигляді розчину за допомогою шприца і голки. Місце введення і дозування ліків підбирає індивідуально лікар-невролог. Часто процедуру проводять під контролем електроміографії.

Головне правило ефективної ботулінотерапії – індивідуальний підхід до визначення показань, вибору дози і місця введення.

Попередньо необхідно відвідати лікаря і пройти обстеження, яке він призначить. Ефект від введення ботулотоксину можна відчути через різний час. Іноді через 2-3 дня, а в інших випадках через 7-12 днів. Це залежить від захворювання і тяжкості порушень. Зберігається ефект в середньому від 4 місяців до року.

 

Безпека

  • Препарати ботулотоксину діють тільки в тому місці, де вони були введені. Вони не проникають в кров і не надають системного впливу;
  • Перед тим, як ботулінотерапія була схвалена для застосування в лікарнях, проводилися численні серйозні дослідження. Вчені однозначно довели, що метод безпечний;
  • Можна стверджувати, що ботулотоксин менше шкідливий, ніж більшість сучасних ліків;
  • Методика існує більше 20 років. За цей час Диспорт і його аналоги були введені мільйонам пацієнтів. За такий термін вже можна було б зробити висновки про відсутність негативних віддалених наслідків.

Звичайно, як і будь-які інші ліки, ботулотоксин має певні протипоказання. Лікар обов’язково з’ясує, чи є вони у Вас. При наявності протипоказань Вам не призначатимуть ботулінотерапію.

Переваги ботулінотерапії в нашій клініці:

  • Ефективні та безпечні препарати;
  • Процедуру виконують сертифіковані фахівці з багаторічним досвідом, які моніторять стан пацієнта;
  • Індивідуальний підхід, що дозволяє отримати максимально ефективний результат;
  • Комплексне обстеження і лікування наявного неврологічного захворювання.

Наші спеціалісти

ГІПЕРГІДРОЗ – не вирок

ГІПЕРГІДРОЗ – НЕ ВИРОК

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (16 votes, average: 4,63 out of 5)
Loading...

Неприємний запах поту – що може більше докучати? Влітку ця проблема загострюється, і в боротьбі з надмірним потінням жінки готові на все: у хід йдуть дезодоранти і антиперспіранти, реклама яких обіцяє повне одужання. Але на жаль, часто все марно, бо гіпергідроз – це хвороба. За статистикою, гіпергідрозом страждає 1% населення земної кулі, Людині властиво потіти! При кімнатній температурі у нас виділяється близько півлітра поту на добу, а в спеку, особливо при поєднанні з фізичним навантаженням, ми потіємо в десятки разів сильніше. Ця здатність часом приносить масу неприємностей, хоча іноді, застудившись, ми кутається в ковдру і п’ємо чайочок з малинкою, аби пропотіти!

Види гіпергідрозу

Гіпергідроз – це надмірне (підвищене) потовиділення.
У нормі пітливість посилюється в спекотну погоду, при фізичному навантаженні, або при лихоманці. Надмірне потовиділення може виникати рефлекторно при емоційному збудженні, болю, прийомі гарячої або гострої їжі, алкоголю і ряду хімічних речовин. Потрібно враховувати, що носіння тісного одягу і взуття з синтетичних матеріалів, перебування в задушливих приміщеннях з підвищеною вологістю повітря, неправильний питний режим – теж приводять до підвищенного потіння. Все це – фізіологічний гіпергідроз, захисна функція організму від перегріву.
Патологічний гіпергідроз – це неадекватне потовиділення, зумовлене рядом нейроендокринних порушень, яке посилюється під впливом зовнішніх факторів, або без них. При цьому потовиділення може збільшуватися тільки на окремих частинах тіла: обличчі, долонях, пахвових западинах, підошвах ніг. Такий гіпергідроз називається локальним (місцевим). Крім локального існує загальний (генералізований) гіпергідроз, при якому турбує пітливість всього тіла. Часто патологічний гіпергідроз виступає симптомом при різних захворюваннях. Тобто, підвищене потовиділення є одним з проявів основної хвороби.
Виліковується вона – проходить і пітливість. Це вторинний гіпергідроз.
Однак зустрічається і первинний гіпергідроз. Це надмірне потовиділення без видимих причин.

Причини захворювання

  • 1. Ендокринні захворювання і стани: підвищення функції щитовидної залози (гіпертиреоз), феохромоцитома, цукровий діабет, акромегалія, диспітуітаризм, клімакс та ін.
  • 2. Нервово-психічні розлади: вегето-судинна дистонія, напади панічних атак, фобічні розлади, хвороба Паркінсона, полінейропатія, інсульт та ін.
  • 3. Інфекційні захворювання: туберкульоз, малярія, бруцельоз, гельмінтози, сепсис, СНІД та ін.
  • 4. Захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба та ін.
  • 5. Захворювання нирок
  • 6. Пухлинні захворювання
  • 7. Генетичні захворювання
  • 8. А також алкоголізм, дія наркотичних речовин, отруєння грибами, фосфорорганічними сполуками.
  • 9. Інше.

При вторинному гіпергідрозі потіє все тіло, відсутня залежність від часу доби, зберігається чіткий зв’язок з активністю основного захворювання і з одужанням потовиділення знижується.

У випадку, коли при обстеженні не знаходять причин для розвитку пітливості, говорять про первинний гіпергідроз, як про самостійне захворювання.

Для первинного гіпергідрозу притаманна локальна пітливість. Виникають скарги на постійне і рясне потовиділення на обличчі, долонях, стопах, в пахвових ямках. Піт стікає цівками по шкірі, що спричиняє до її подразнення, сприяє приєднанню інфекції, розвитку грибкових захворювань. У людей виникають серйозні фізичні та соціальні проблеми, різко погіршується якість життя.

Іноді первинний гіпергідроз успадковується і носить сімейний характер. Частіше буває симетричним і припиняється в нічний період.

Діагностика

Для пошуку причини гіпергідрозу залучаються різні фахівці: ендокринологи, неврологи, інфекціоністи, гінекологи, онкологи і ін., включаючи низку відповідних лабораторних досліджень.

Для оцінки гіпергідрозу запропонована величезна кількість методик. Більшість з них не мають практичного значення для діагностики, а існують лише для наукових досліджень, використовуються під час підготовки до хірургічного втручання і для підтвердження ефективності проведеного лікування. Ці методики можна звести до визначення втрати маси тіла за певні проміжки часу, абсорбції поту в спеціальних камерах. Застосовують електрометричні методи, засновані на зміні опору шкіри в процесі потовиділення. Застосовують здатність різних речовин міняти свій колір при з’єднанні з потом, що дозволяє якісно визначити розташування зон гіпергідрозу. Існують провокаційні тести з введенням різних речовин, що стимулюють або пригнічують потовиділення.

Лікування гіпергідрозу

На жаль, незважаючи на те, що сучасна медицина пропонує безліч способів вирішення проблеми, відповідь на питання про можливість вилікувати гіпергідроз буде прозаїчна. Вилікувати гіпергідроз можна, але …

  • По-перше, лікування гіпергідрозу тривале. Виникає необхідність в повторних курсах.
  • По-друге, лікування дороге.
  • По-третє, серед багатьох лікарів немає єдиної думки про пріоритетний спосіб лікування.

Отже, лікування наступне:

1. Дієта

Необхідно виключити з раціону їжу, що містить кофеїн і теобромін – речовини, що стимулюють потовиділення. Такими продуктами є: чай, кава, какао, шоколад, кола, алкоголь та ін

2. Дотримання гігієнічних правил

Приймати душ бажано два рази на день. Слід носити зручний одяг, не сковує рухів, з натуральних або штучних (віскоза) волокон, шкіряне взуття за розміром. Не купуйте синтетичного одягу!

3. Щоденне використання алюмохлорідов

Таких, як «Дрісол», «Одобан», і ін.аналогів замість звичайних дезодорантів-антиперспірантів. Застосування цих препаратів істотно знижує потовиділення. Але, на жаль, у ряді випадків виникає подразнення на шкірі, і лікування доводиться припинити. Вартість антиперспіранти, зазвичай, висока..

4. Різні види електрофорезу

Сеанси проводяться раз на тиждень, ефект звичайно дуже хороший, настає після 8-9 сеансу. Можливі опіки, подразнення шкіри, почервоніння і свербіж. Необхідно постійно повторювати курси лікування. Слід пам’ятати, що електропроцедури мають і свої протипоказання. Ефект – не стійкий.

5. Прийом лікарських препаратів

Атропін, пропранолол, клонопін, прозак та ін . Лікування ефективними дозами препаратів часто супроводжується сухістю в роті, сонливістю, порушеннями зору, розвитком глаукоми, замками, нудотою, блювотою, тахікардією та ін. Всі ці препарати мають доволі серйозний системний вплив на весь організм, тому лікування гіпергідрозу в такий спосіб може принести більше шкоди ніж користі.

6. Різні види симпатектомії

Операції полягають в перетині (необоротна симпатектомія) або перетискання кліпсою (оборотна симпатектомія) нервів, що іннервують потові залози. Особливо кращий метод при поєднанні пахвового гіпергідрозу з долонним.

Покращення відзначають у 40-80% хворих. Ефект триває кілька років. Побічні дії: компенсаторне посилення потовиділення, пітливість при прийомі їжі, аритмії та ін Вартість операції висока.

7. Різні види кюретажа пахвової западини

Це вискоблювання шкіри зсередини через невеликий розріз. Показаний кюретаж при ізольованому пахвовому гіпергідроз. У більшості пацієнтів відбувається припинення, або значне зниження потовиділення. З часом (після 6 місяців) пітливість може відновитися. Ускладнення: рубцеві зміни шкіри, некроз (загибель) шкіри пахвової западини, недостатнє вискоблювання.

8. Видалення шкірного клаптя в зоні гіпергідрозу

Використовується при пахвовій пітливості. Дає стовідсоткові результати при великому висіченні шкіри. Але часто призводить до грубого рубцевого процесу і порушення рухливості верхніх кінцівок.

9. Використання ін’єкцій ботулотоксину А

Дає найбільш хороший і стабільний результат при пахвовому гіпергідрозі, а також долонь і стоп. Блокаду можна повторювати 1 раз на 6-8 міс, хоча практика показує, що достатньо і 1 разу на рік напередодні теплої пори року. Враховуючи високу ефективість, одноразове застосування і відсутність загального впливу на організм застосування препарату Диспорт і аналогів при лікуванні первинного гіпергідрозу є найоптимальнішим (ефект + тривалість ефекту + відсутність витрати часу на лікування + відсутність системного впливу на організм + фінансова доступність).

Висновок

  • 1. Гіпергідроз – не вирок!
  • 2. Гіпергідроз можливо перемогти!

Задайте запитання чи проконсультуйтесь з приводу гіпергідрозу.

Ярослав Криштафович