(8 votes, average: 5,00 out of 5)
Завантаження...Епілепсія Наполеона Бонапарта • Що слід знати?
Одним з перших психіатрів, який описав симптоматику епілепсії у Наполеона був Чезаре Ломброзо. Спираючись на популярне в XIX в. вчення про психічне виродження, він вважав, що хвороба імператора підтверджувалася незграбністю його конституції (фізичні ознаки дегенерації) і несприятливою спадковістю по лінії батька, який, нібито, зловживав алкоголем.
Чеза́ре Ломбро́зо (Cesare Lombroso) – засновник Італійської школи позитивної кримінології.
Однак ні сам Наполеон, ні його найближче оточення не давали описів класичних епілептичних нападів, а родичі і зовсім відкидали заяви про хвороби полководця, вважаючи цю інформацію помилковою. Цілком імовірно, що наявність судомних нападів приховувалось за вказівкою самого Наполеона (збереглося кілька свідчень про них, наприклад, напад в ліжку придворної повії на ім’я Жорж, або непритомність на прийомі в парламенті). Перший опис нападу, що нагадував генералізований судомний напад, можна знайти в мемуарах Талейрана, який став його свідком в 1805 р, під час подорожі Наполеона в Страсбург: «Наполеон встав з-за столу і попрямував до покоїв імператриці, але незабаром швидко повернувся в свою кімнату покликавши мене з собою, разом з нами в кімнату ввійшов і камердинер. Наполеон встиг наказати замкнути двері кімнати і повалився на підлогу без свідомості. При цьому були судоми, і з рота виділялася піна. Через хвилин 15 Наполеон прийшов до тями і почав сам одягатися. Під час нападу Наполеон стогнав і задихався, але блювоти не було. Наполеон заборонив розповідати про те, що сталося. Незабаром він скакав на коні уздовж рядів армії».
Багато хто вважає, що напади гніву, які траплялися у Наполеона в періоди сильного психологічного напруження і іноді закінчувалися 15-хвилинним хитанням по підлозі, не більше ніж психогенні пароксизми в структурі істероідного розладу. І це видається на правду, адже Наполеон до кінця днів зберігав ясність розуму, блискучу пам’ять і інтелект. Висока емоційна лабільність полководця, збудливість, гіпертрофовані емоційні реакції у відповідь на найменшу критику супроводжувалися великою соматизація психологічного неблагополуччя, причому інтенсивність і частота психосоматичних реакцій посилювалися в стресових ситуаціях. Так, відома висока метеочутливість Наполеона, часті мігрені і напади загальної фізичної слабкості, тремор литкових м’язів, правого плеча і губ в періоди психоемоційного напруження. Бонапарт був дуже чутливим до холоду – відома його любов до гарячих ванн, в яких він просиджував по кілька годин поспіль. Бажання прийняти ванну могло відвідати його в будь-який час доби, тому слуга завжди тримав нагріту воду. За однією з версій, причиною такої любові до гарячих ванн була недостатня функція потових залоз, ангідроз, який зіграв роль додаткового фактора в розвитку у Наполеона нейродерміту. Відомо, що з 1793 року в час значного психічного напруження у імператора виникали напади свербежу. У моменти напруженого бою він часто розчісував шкіру навколо шраму від штикового поранення, і тільки після появи крові відчував полегшення.
Ще одну версію етіології судомних нападів Наполеона запропонував шотландський лікар Гутрі, який припустив, що з 1810-х р. у Наполеона почала розвиватися доброякісна пухлина гіпофіза, яка стала причиною не тільки самих пароксизмів, але і порушення обміну речовин в його організмі, що призвели до ожиріння. Основними ознаками «адіпозо-генітальної дистрофії», що розвинулася у імператора до 40-річного віку, були: частий сечовипуск невеликими порціями, сповільнення пульсу, зниження температури тіла і рівня обмінних процесів, головний біль, напади епілептичних припадків, поява ожиріння за жіночим типом на стегнах і животі , а також гіпогонадизм. Нейроендокринний синдром, який супроводжував останнє десятиріччя життя полководця, був пов’язаний з деякими змінами психіки Наполеона – уповільнення мови, втрата жвавості у рухах, зниження пам’яті, апатія. Крім того, у Бонапарта розвинувся «синдром Піквіка» – почали з’являтися напади сонливості, які заставали його в найнесподіваніших місцях. Відомий факт, що він ліг спати в своєму наметі прямо під час битви при Ватерлоо.
Епонім «синдром Піквіка» пов’язаний з описом його ознак схильності неконтрольовано засипати протягом дня у слуги Джо («жирного хлопця») – одного з персонажів роману Чарльза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу». Названа так вперше хвороба була після її опису в 1956 році.
Довідка
Пам’ять про подвиги Наполеона Бонапарта відображена в мистецтві. Серед них опуси Людвіга ван Бетховена, Гектора Берліоза, Роберта Шумана, літературні праці Федора Достоєвського, Льва Толстого, Редьярда Кіплінга. У кінематографі його образ відображений в фільмах різної епохи, починаючи з німого кіно. Іменем полководця названий рід дерев, які ростуть на африканському континенті, а також кулінарний шедевр – листковий торт з кремом. Листи Наполеона були видані у Франції ще за Наполеона III і були розібрані на цитати.
Цитати Наполеона Бонапарта
Більша ймовірність зустріти доброго правителя, який прийшов до влади шляхом успадкування, ніж шляхом виборів.
Революція – це переконання, підкріплене багнетами.
Незмірні глибини ницості, до яких може впасти людина.
Історія – це лише версія подій, що трапилися в нашій інтерпретації.
Бог створив людей різними! Люди з епілепсією – це звичайні люди, які не відрізняються від інших, але зі своєю особливістю, як і кожен з нас!
