);

Вінсент Ван Гог • Хвороби знаменитостей

Вінсент Ван Гог – відомі епілептики
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (8 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...

Вінсент Ван Гог – відомі епілептики

Вінсент Ван Гог (1853-1890) • нідерландський художник, один з найяскравіших представників постімпресіонізму. Багато і плідно працював: протягом десяти з гаком років він створив таку кількість творів, якої не було у жодного з відомих живописців.

Поряд з визнаним генієм майстра пензля він за життя здобув славу великого дивака. Продуктивність його була неймовірною – за день він міг написати кілька картин: пейзажі, натюрморти, портрети. Із записів його лікуючого лікаря: «В інтервалах між нападами хворий абсолютно спокійний і пристрасно віддається живопису».

«Іриси» Ван Гога
У 1987 році знамениті «Іриси» Ван Гога були продані за 53,9 млн доларів бізнесмену Алану Бонду. Однак у того не було достатньо грошей, щоб завершити угоду і в 1990 році картина була перепродана музею Гетті в Лос-Анджелесі.

Згідно з офіційною версією, до загибелі його привели напружена робота, як фізична, так і душевна, і розгульний спосіб життя – Ван Гог зловживав абсентом.

Помер художник 29 липня 1890 року. За два дні до цього в Овер-сюр-Уаз він вийшов на прогулянку з матеріалами для малювання. При ньому був пістолет, який Ван Гог купив для відлякування пташиних зграй під час роботи на пленері. Саме з цього пістолета художник вистрілив в себе в область серця, після чого він самостійно дістався до лікарні. Через 29 годин після поранення він помер від втрати крові.

Варто відзначити, що Ван Гог вистрілив в себе, після того як, здавалося, його психічна криза була подолана. Незадовго до смерті його виписали з клініки з висновком: «Видужав».

Версії

У психічному захворюванні Baн Гога багато загадкового. Відомо, що під час нападів його відвідували кошмарні галюцинації, туга і злоба, він міг їсти свої фарби, годинами бігати по кімнаті і надовго застигати в одній позі. За словами самого художника, в ці моменти потьмарення свідомості він бачив образи майбутніх полотен.

 «Пшеничне поле з кипарисами»
Картина «Пшеничне поле з кипарисами» була написана під час перебування Ван Гога в лікарні Святого Павла. Картина, натхненна видом з вікна, була продана в 1993 році за 57 млн доларів підприємцю Уолтеру Анненбергу.

Ретельно проаналізувавши клінічну симптоматику, вивчивши наявні документи і висловлювання сучасників, можна дійти висновку, що у Ван Гога з дитинства був біполярний розлад, який при вживанні токсичних речовин супроводжувався гарячковим маренням. Лікарі Ван Гога – доктор Рей і доктор Пейрон – припускали, що у нього епілепсія. Відомі інші висловлювання доктора Лероя, який працюючи в Сент-Ремі описував «ауру» і судоми. Його діагноз грунтувався на наявності тонікоклонічних судом, які супроводжувалися «западенням язика, підвищеним слиновиділення, мимовільним сечовипусканням і дефекацією». Короткочасна «аура» опановувала людиною, і у нього «з’являлося прискорене дихання», і переживання, що виникли в цей час, дуже важко піддавалися описам; пацієнти, залишаючись в абсолютно ясній свідомості, часто чули різні шуми і відчували запахи. Все це було тільки перед судомним нападом. Однак існують форми епілепсії, при яких не спостерігаються судоми, але є ряд інших симптомів. На наявні психоневрологічні проблеми художника нашаровуєьбся і його любов до пляшки. Всім відомий факт, що він був пошановувачем абсенту.

На сьогоднішній день найвірнішим діагнозом вважається епілептичний психоз – це досить рідкісний прояв захворювання, яке виникає у 3-5% хворих.

Серед родичів Ван Гога з боку матері були епілептики. Падучою хворобою страждала одна з його тіток. Спадкова схильність могла і не проявитися, якби не постійне перенапруження розумових і душевних сил, перевтома, погане харчування, алкоголь і важкі потрясіння.

Маніакально-депресивний психоз

Серед записів лікарів є такі рядки: «Напади у нього носили циклічний характер, повторювалися кожні три місяці. У гіпоманіакальних фазах Ван Гог знову починав працювати від сходу до заходу сонця, писав захоплено і натхненно, по дві-три картини в день». Грунтуючись на цих словах, діагностували хворобу художника як маніакально-депресивний психоз.

До симптомів маніакально-депресивного психозу відносять думки про самогубство, невмотивовано гарний настрій, посилену рухову і мовну активність, періоди манії і депресивних станів.

Причиною розвитку психозу у Ван Гога міг стати абсент, який за твердженням фахівців, містив екстракт полину альфа-туйон. Ця речовина, потрапляючи в організм людини, проникає в нервову тканину і головний мозок, що призводить до порушення процесу нормального гальмування нервових імпульсів. В результаті у людини трапляються судоми, галюцинації та інші ознаки психопатичної поведінки.

«Епілепсія плюс безумство»

Божевільним Ван Гога вважав доктор Пейрон, французький лікар, який в травні 1889 року констатував: «Ван Гог – епілептик і лунатик».

Відзначимо, що до XX-го століття під діагнозом епілепсія також малася на увазі хвороба Меньєра.

Виявлені листи Ван Гога демонструють важкі напади запаморочення, типові для патології вушного лабіринту (внутрішнього вуха). Вони супроводжувалися нудотою, нестримним блюванням, шумом у вухах і чергувалися періодами, під час яких він був абсолютно здоровий.

Хвороба Меньєра

Особливості хвороби: постійний дзвін в голові, то затихає, то посилюється, часом супроводжується втратою слуху. Захворювання зазвичай розвивається у віці 30-50 років. В результаті хвороби порушення слуху може стати постійним, а у деяких хворих розвивається глухота.

За однією з версій, історія з відрізаним вухом (картина «Автопортрет з відрізаним вухом») – це наслідок нестерпного дзвону.

Вінсент Ван Гог. «З забинтованим вухом», 1889 рік.
Вінсент Ван Гог. «З забинтованим вухом», 1889 рік.

Синдром Ван-Гога

Діагноз «синдром Ван-Гога» застосовується в разі нанесення психічно хворим самому собі калічащого пошкодження (відрізання частини тіла, великі розрізи) або пред’явлення лікарю наполегливих вимог провести йому хірургічне втручання. Це захворювання зустрічається при шизофренії, дисморфофобії, дисморфоманії, обумовлено наявністю марення, галюцинацій, імпульсивних потягів.

Вважається, що важко страждаючи від частих нападів запаморочення, що супроводжуються нестерпним шумом у вухах, доводив його до нестями, Ван Гог відрізав собі вухо.

Однак, у цій історії є кілька версій. Згідно з однією з них, мочку вуха Вінсенту Ван Гогу відсік його друг Поль Гоген. В ніч з 23 на 24 грудня 1888 року, між ними сталася сварка і в нападі люті Ван Гог накинувся на Гогена, який, будучи хорошим фехтувальником, рапірою відсік Ван Гогу мочку лівого вуха, після чого викинув зброю в річку.

Але основні версії істориків мистецтва грунтуються на вивченні поліцейських протоколів. Згідно з протоколом допиту і за словами Гогена, після сварки Гоген пішов з дому і відправився ночувати в готель.

Засмучений Ван Гог, залишившись один, відрізав собі бритвою мочку вуха, після чого відправився в бордель показати шматочок загорнутого в газету вуха знайомій повії.

Саме цей епізод з життя художника і вважається ознакою душевного розладу, яке призвело його до самогубства.

Вінсент Ван Гог. «Зоряна ніч», 1889 рік.
Вінсент Ван Гог. «Зоряна ніч», 1889 рік.

До речі, деякі експерти стверджують, що надмірне захоплення зеленою, червоною та білою фарбами говорить про колірну сліпоту Ван Гога. До виникнення даної гіпотези привів аналіз картини «Зоряна ніч».

Можливість епілепсії Ван Гога не применшує його генія!

Бог створив людей різними! Люди з епілепсією – це звичайні люди, які не відрізняються від інших, але зі своєю особливістю, як і кожен з нас!

Print Friendly, PDF & Email

Залиште відгук/коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ЗАТЕЛЕФОНУВАТИ