(15 votes, average: 4,73 out of 5)

Завантаження...

Людське тіло, як і всі складні живі організми, має у своїй будові безліч м’язів. Найпростіші механізми виконують рухову функцію у вигляді скорочувальних білків з’явилися ще у одноклітинних організмів. Пізніше, вже у багатоклітинних, для цих цілей було виділено окремі профільовані клітини, призначені для скорочення. Так що в еволюційному плані м’язи набагато давніше кісток.

… в еволюційному плані м’язи набагато давніше кісток.

Суть міофасціального синдрому полягає в тому, що м’язова оболонка (фасція) зменшується в розмірах і затискає всередині себе м’яз, викликаючи його біль і атрофію. В зоні, яка часто піддається спазму, утворюється так звана тригерна точка (ТТ).

Тригерні точки бувають двох видів:

1. Активна ТТ. При пальпації виявляється м’язове ущільнення, що характерне як для стану спокою, так і в напруженні. При натисканні дає різкий, вибуховий біль (так званий синдром стрибка). При цьому м’яз напружений, і це напруження є захисним механізмом.
2. Латентна ТТ. Пальпується тільки при напруженні м’яза, в стані спокою не визначається. Синдром стрибка реєструється в рідкісних випадках. При несприятливих умовах латентна тригерна точка може перетворитися на активну, і обернути цей процес назад досить складно.

Причини, що викликають міофасціальний больовий синдром ще вивчаються, проте відомо, що його можуть спровокувати:

• захворювання серцево-судинної системи, особливо хвороба коронарних судин і ішемія міокарда, фіброзуючі пороки серця,
• нервово-м’язові захворювання,
• звороби хребта,
• ревматоїдний артрит,
• системний червоний вовчак,
• інтоксикація деякими лікарськими препаратами,
• вікові зміни,
• зайва вага,
• сидячий спосіб життя,
• порушення постави (сколіоз),
• тяжка фізична, робота в незручних позах, що веде до мікротравм м’язів,
• професійне заняття спортом,
• стреси,
• хвороби внутрішніх органів

Діагностика та лікування міофасціального синдрому досить складні і потребують ретельної праці невролога.

Діагностика:

• виявлення причини (обов’язково!!!) може потребувати залучення в діагностичний процес лікарів суміжних інших спеціальностей,
  • виявлення ТТ,
  • дослідження так званих м’язових ланцюгів ( віддалених м’язових спазмів,

• • ультразвукове дослідження м’язів,
  • електроміографія

Лікування:

• усунути причину!
  • нестероїдні протизапальні препарати,
  • місцеве знеболення (блокади),
  • міорелаксанти,
  • ботулінотерапія (диспорт, батокс, та ін.), яка здійснюється неврологом, в якого є відповідний сертифікат,
  • масаж (релаксуючий).
  • лікувальна фізкультура спрямована на розтягування і покращення функціонального стану ураженого, як  м’язу, так і всього м’язового ланцюга  в поєднанні з постізометричною релаксацією під керівництвом реабілітолога,
  • залишається актуальним застосування синусоїдально-модульованих струмів,
  • кінезіотейпування.

 Без своєчасного лікування міофаціалього синдрому суттєво знижується якість життя людини, а при несприятливому перебігу може призвести і до інвалідизації.

Ярослав Криштафович