Іпотерапія – що слід знати
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (27 votes, average: 4,70 out of 5)
Завантаження...

Іпотерапія  –  це  метод  відновного  лікування,  який  передбачає  виконання  спеціальних  вправ  верхи  на  коні.  Даний  метод  широко  використовується  в  світі  в  комплексному  відновному  лікуванні  хворих  з  органічною  неврологічною  патологією  та  змінами  з  боку  опорно-рухового  апарату. 

В  Україні  іпотерапія застосовується  тільки  в  окремих  реабілітаційних  центрах,  що  зумовлено  дороговартістністю  метода  (придбання  та  утримування  спеціального  коня  для  верхової  їзди, утримування  штатів). В  нашій  клініці  накопичено  досвід  використання  іпотерапії  в  дитячій  нейрореабілітології.  Наведу  тільки  ті  аспекти медодики,  які  стосуються  дітей  першого  року  життя.

Умови проведення занять:

  • заняття проводиться трьома дорослими ( І – батько, або мати, ІІ – інструктор з фізичної реабілітації, який володіє методом іпотерапії та наданням першої медичної допомоги при травмах, ІІІ – працівник кінно-спортивного закладу (бажано тренер з верхової їзди з дрсвідом в реабілітології);
  • наявність аптечки та інших засобів для надання першої допомоги у випадку травми (хоча в нас таких випадків не було);
  • кінь повинен бути спокійного норову і мати досвід верхової їзди
  • замість  сідла  використовується  вовняна  накидка (попона).

Коня, який не звик до вершника та не підготовлений для іпотерапії використовувати заборонено !!!

Кратність  занять

Заняття  доцільно  проводити  тричі  на  тиждень.

Щоб цей зв’язок закріпився на фундаментальному психологічному рівні і згодом впливав на життя людини, необхідно проводити заняття систематично, курсами, по 10 сеансів щомісяця (кожен день або через день). У більш пізньому періоді бажано доповнити масаж і гімнастику плаванням. Ці фізичні навантаження вже не викличуть відторгнення, а будуть сприйматися як природний спосіб життя. Починати заняття бажано вже з першого місяця, попередньо проконсультувавшись з педіатром.

Тривалість  курсу  іпотерапії

Помилковою  є  думка  про  те  що  іпотерапія  може  проводитись  курсом  в  10,  15,  20  і т.д. занять. Іпотерапія  найефективніша  при  тривалих  багаторічних  систематичних  заняттях.

Протипоказання  до проведення  іпотерапії

  • гострі запальні захворювання;
  • температура повітря нижче -5 градусів за Цельсієм;
  • різкий вітер;
  • дощ, або сніг (увипадку відкритого треку);
  • наявність коня, який не підготовлений до заняття іпотерапією;
  • відсутність підготовленого по іпотерапії персоналу.

При виборі породи коня вважаємо, що перевагу має гуцульська верхова. Фізичні дані обмежують використання цих коней на перегонах, але їх широко можна використовувати для конкура (подолання перешкод верхи ). Від інших порід вони вирізняються спокійним норовом та невисоким зростом, що дозволяє надійно контролювати дитину, яка перебуває верхи.

Вплив іпотерапії на організм дитини

  1. Під час ходи коня здійснюються ритмічні рухи вгору-вниз, в сторони, ротаційні, що періодично сприяє періодичному напруженню різних м’язів і, в тому числі, антагоністів;
  2. Ритмічні рухи коня стимулюють проприорецептори;
  3. Тепловий вплив зумовлений тією особливістю, що кінь тепліший від людини приблизно на 1-2 градуси.
  4. Періодичне скорочення великої кількості різних м’язів спини коня діє на пацієнта, як «живий масажер»:
  5. Сума механічного та термічного впливу може, як стимулювати певні групи м’язів, так і викликає виражений релаксуючий вплив на спастичні м’язи;
  6. Покращується психоемоційний стан;
  7. Описують позитивний вплив на психомовленнєвий розвиток.
Гуцу́льський кінь, іноді гуцу́лик або гуцул
Гуцу́льський кінь, іноді гуцу́лик або гуцул

Послідовність та особливості занять іпотерапією

Перший крок в іпотерапії.

Перше заняття повинно носити характер знайомства з конем, а також з тими, хто буде надалі задіяним в даній реабілітаційній методиці, адже дитина може боятись не лише коня, а й просто чужої людини. Треба підійти до коня, постояти коло нього, погладити його, показати та пояснити дитині, що це не страшно, дозволити дитині погладити тварину.

Другий крок в іпотерапії

Другий крок в іпотерапії слід робити тільки після того, як ви переконались, що малюк коня не боїться. Заняття на цьому етапі починаються з привітання з конем, прогладжуванням його. Потім батько, або мати сідає верхи, а дитину, залежно від віку, садять перед собою, однією рукою притримуючи малюка, або вкладають в «сумку кенгуру». Тренер верхової їзди веде коня, а фахівець з фізичної реабілітації страхує вершників.

Третій крок в іпотерапії

Третій крок не слід форсувати, бо у випадку негативізму з боку дитини іпотерапія стає неможливою. Заняття цього етапу починаються з вже традиційного привітання. Дітям першого року життя не доцільно давати їсти коневі.

В нашій клініці є досвід використання на проміжному етапі, коли дитина ще боїться коня, поні. Заняття на поні не носили спеціального характеру, а мали на меті звикання дитини до коня. Цей підхід виявився на сто відсотків ефективним.

Таким чином схема проведення заняття іпотерапією складається з трьох етапів:

  • І. Вступна частина. Зустріч та привітання з конем ( незалежно від віку та рівня розвитку дитини ). Погладжування тварина. Розмова з конем. Супровід коні з конюшні на майданчик для занять.
  • ІІ. Основна частина містить вправи, які залежать від віку та характеру патологічного стану. Тривалість та інтенсивність основної частини наростає поступово.
  • ІІІ. Заключна частина. Зняти дитину з коня. Погладжування коня. Дати тварині гостинця ( якщо дитина маленька, то це робить хтось з батьків ). Розмова з конем. Супровід коня в конюшню та прощання з ним.

Після завершення заняття дитину необхідно повністю переодягнути.

Далі наведемо деякі вправи іпотерапії, які можуть бути використаними для дітей першого року життя. Взагалі кількість вправ є значно більшою, але не варто забувати про вік пацієнта.

З.1. Верхи в «сумці кенгуру»

Техніка виконання. Батько, або мати знаходяться верхи. Дитина перебуває в сумці «кенгуру» попереду обличчям в напрямку руху. Їзду можна поєднувати з демонстрацією іграшки, переміщуючи її вправо-вліво, вгору-вниз. Можна запропонувати дитині схопити іграшку, роблячи акцент на паретичну кінцівку.

Вплив відбувається на між хребцеві суглоби, м’язи шиї, тулуба, кінцівок та вестибулярний апарат, покращується контроль положення голови.

Покази:
  • недостатній контроль положення голови;
  • дискінез;
  • підготовка до вертикалізації дитини;
  • парези верхніх кінцівок.
Протипоказання крім наведених вище:
  • травма хребта та спинного мозку менше двох місяців тому;
  • нестабільність шийних хребців.

З.2. Верхи лежачи на животі

Техніка виконання

Дитина під час їзди лежить на животі. Є три варіанти виконання.

  • голова направлена в по напрямку руху коня;
  • голова направлена в напрямку хвоста;
  • дитина лежить під кутом 90 градусів до напрямку руху коня, але обличчям до батька, або матері, які йдуть поруч.

Батьки можуть демонструвати іграшки притримуючи дитину, інструктор теж притримує дитину, а тренер верхової їзди веде коня. Для стимуляції піднімання голови перед дитиною демонструють улюблену іграшку, поєднуючи демонстрацію зі звуковим супроводом. Іграшку ставлять на коня, або тримають в руках перед дитиною.

Вплив

Відбувається стимуляція м’язів спини та шиї, міжхребцевих з’єднань, вестибулярного апарату. Вправа покращує контроль положення голови, стимулює формування рефлексу Ландау та фізіологічного поперекового лордозу, покращує стан вестибулярного апарату.

Покази крім наведених на початку розділу:
  • затримка стато-кінетичного розвитку;
  • дискінез;
  • синдром «млявої дитини»;
  • спастичність.
Протипоказання попередні.

3.3. Верхи в положенні дитини на спині

Техніка виконання

Дитина лежить горілиць по ходу руху коня, або впоперек головою до батьків. Слід уникати значного закидання голови назад. Дане положення часто не подобається дітям, тому у випадку негативізму слід утриматись від його виконання.

Вплив

В поперечному положенні відбувається тракція хребта, виражени пропріорецептивний вплив практично на весь нейромоторний апарат. Виникає релаксуючий ефект в спастичних м’язах.

Покази крім наведених на початку розділу:
  • затримка стато-кінетичного розвитку;
  • порушення вестибулярного апарату;
  • покращення функціонального стану хребта;
  • спастичність;
  • дискінез.
Протипоказання аналогічні до попередніх.

3.4. Верхи в сидячому положенні

Техніка виконання.

Дитина сидить попереду когось з батьків. Самостійна їзда дитини верхи у віці до одного року не проводиться.

Варіанти положення дитини:

  • сидить ногами вперед (в цій позі можна покласти руку на коліна дитини, що під час ходу коня розтягуватиме задню групу м’язів стегна, а ефект можна посилити, нахиляючи легенько дитину вперед);
  • сидить ногами в сторони (збільшення кута розведення ніг розтягує та розслабляє привідні м’язи стегон);
  • сидить, зігнувши ноги в кульшових та колінних суглобах (в цій позі можна здійснювати тиск на коліна, що покращує розвід ніжок);
  • сидить, зігнувши одну ногу в коліні, а другу випрямивши (цей варіант ефективний при геміпарезах, а впливати на дитину можна аналогічно до попередніх поз).

Перше заняття можна проводити, посадивши малюка попереду дорослого вершника. Дитину слід легенько притримувати однією рукою, даючи можливість самостійно утримувати рівновагу під час ходу коня.

Варіанти підтримки дитини:

  • за тулуб;
  • за праву, або ліву руку;
  • за ногу.

Варіант підтримки залежить від рівня фізичного розвитку малюка, а також від дій, які заплановано для виконання під час ходу коня.

Під час руху коня виконують наступні дії:

  • пропонується досягнути іграшку, яку батько, або мати тримають перед дитиною, з боків, постійно змінюючи кути (виконується до 5 разів) ;
  • пропонується досягнути іграшку розташовану на спині коня (виконується до 5 разів);
  • пропонується малюку продемонструвати, який він великий, піднявши руки вгору (2-3 рази);
  • пропонується дитині поплескати в долоні (тосі-тосі).

Вплив залежить від вихідного положення та дій під час руху коня:

  • розслаблення, розтягування задньої та привідних м’язів стегон;
  • покращення функціонального стану кульшових суглобів;
  • зміцнення м’язового корсету;
  • покращення вестибулярного апарату;
  • підготовка до вертикалізації;
  • покращення функціонального стану хребта.
Покази:
  • синдром «млявої дитини»;
  • спастичність;
  • дискінез;
  • геміпарез;
  • затримка стато-кінетичного розвитку.
Протипоказання ті ж.

Завершувати заняття слід прощанням з конем, як словесно, так і прогладжуванням, поплескуванням.

Тривалість заняття залежить від наступних чинників:

  • погодні умови (мороз, снігопад, дощ, сильний вітер, значна спека скорочують тривалість);
  • вік дитини (час в хвилинах = подвоєній кількості місяців життя дитини);
  • загальний стан дитини;
  • гострі соматичні захворювання;
  • при перших ознаках невдоволення заняття припиняється.

Заняття іпотерапією повинні бути систематичними, а на майбутнє можуть перерости в чудове захоплення на все життя.

Малюк, який одержує з перших днів життя багато ласки і любові, виростає більш врівноваженим, уважним і м’яким у відносинах з іншими людьми.