(7 votes, average: 4,86 out of 5)

Завантаження...

Епікондиліт (епікондилопатія) плечового суглоба – хронічне дистрофічне ураження зовнішнього (лікоть тенісиста), або внутрішнього (лікоть гольфіста) надвиростка плечової кістки.

Класифікація:

• Латеральний (зовнішній) епікондиліт
• Медіальний (внутрішній) епікондиліт

Латеральна епікондилопатія притаманна людям, чия професійна діяльність вимагає здійснювати напружену пронацію і супінацію (зовнішнього, внутрішнього скручування) передпліччя в поєднанні зі згинанням та розгинанням у ліктьовому суглобі. Частота цієї патології у тенісистів досягає 65% переважно у юних спортсменів або ветеранів.
Латеральний эпікондиліт розглядають, як мікророзрив на місці прикріплення короткого променевого розгинача кисті (m. extensor carpi brevis). Провокуючим фактором є форсоване розгинання середнього пальця кисті проти опору, що викликає біль, оскільки м’яз прикріплюється до основи п’ястка середнього променя.

Причини захворювання можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Пошкодження сухожилля здебільшого відбувається через перевантаження, яке викликають монотонні рухи, або травму в разі прямого удару ліктем. Найчастішою причиною вважають травму, особливо мікротравму, що діє постійно і тривало, надмірні перевантаження, в тому числі спортивні. сухожилко-м’язового, зв’язкового, капсульного апарату і в результаті незначного навантаження можуть сприяти їх мікро- чи макропошкодженню. Мікротравми супроводжуються локальним асептичним запаленням, набряком, порушенням трофіки, прогресуванням дистрофії, дегенерації та деструкції тканин (вогнища локального асептичного некрозу). У випадку неадекватного лікування настає гіалінове переродження колагенових волокон та їх пошкодження, або загоєння з розвитком рубцевих змін.

Отже, розвитку епікондиліта сприяють мікротравми, перевантаження, деформуючий остеоартроз ліктьового суглоба, остеохондроз шийно-грудного відділу хребта, невропатія ліктьового нерва, нестабільність ліктьового суглоба. При латеральному епікондиліті біль відчувається в ліктьовому суглобі зовні і збоку, а також може віддавати з ліктьового суглоба по передпліччю вниз в III і IV пальці руки. Ліктьові м’язи напружені і болючі, і біль посилюється, якщо що-небудь захоплювати або піднімати.

Інструментальні методи діагностики:

• 1. Рентгенографія
• 2. Ультразвукове дослідження
• 3. Комп’ютерна томографія
• 4. Магнітнорезонансна томографія

Лікування

При епікондиліті призначають комплексне лікування з урахуванням тривалості захворювання, рівня порушень функцій суглоба, змін м’язів і сухожиль в області передпліччя і кисті.

Лікування включає: виключення (в гострій стадії) або обмеження навантаження на суглоб; фізіотерапію і масаж; медикаментозну терапію; носіння ортеза; ЛФК; кінезіологічне тейпування ліктя.

При неефективності консервативного лікування впродовж 4-6 місяців, показане оперативне лікування. Із фізіотерапевтичних засобів використовують електрофорез з протизапальними і знеболюючими препаратами, ультрафонофорез, діадинамотерапію, магнітотерапію, аплікації з озокеритом і парафіном, ударно-хвильову терапію. Проте життя показує, що такий підхід спричиняє хронізацію процесу, затягує період втрати працездатності, або зупиняє взагалі тренувальний процес.

Сучасним і ефективним є метод кінезіологічного тейпування. Кінезіотейпування сьогодні є ефективним профілактичним засобом попередження спортивного та виробничого травматизму. Воно стимулює шкірні рецептори і полегшує біль, а також дає рухове навантаження на шкіру і тканини, зменшує навантаження на суглоб та зв’язки, покращуючи таким чином кровообіг в уражених тканинах. Як при консервативному, так і при оперативному лікуванні у відновленні пацієнтів велику роль має лікувальна фізична культура (ЛФК).

Ярослав Криштафович