Електронейроміографія (ЕНМГ) – сучасний інструментальний метод діагностики, який дозволяє визначити скоротливу функцію м’язів та стан нервової системи.

Процедура ЕНМГ полягає у впливі низькоінтенсивних електричних імпульсів і фіксації відповідей, а також в аналізі даних електричної активності м’язів отриманих накладанням поверхневих, або голкових електродів.

ЕНМГ дає можливість оцінити:
• Стан нервово-м’язової передачі
• Проведення інпульсів по нервових волокнах
• Рівень функціонування м’язів
• Стан сегментарного апарату

Залежно від підозрюваної патології складається план комплексного, або локального дослідження.

Методика проведення діагностики

ЭНМГ кінцівок та інших частин тіла проводиться спеціальним устаткуванням, яке реєструє швидкість проведення імпульсів по нервових волокнах та характер м’язової відповіді на електричне збудження. Під час проведення дослідження можуть виникати неприємні відчуття, але не біль. При проведенні голкової діагностики електрод вводиться безпосередньо в м’яз. Дослідження. Зазвичай, триває 30-60хв. Ділянки накладання електродів обробляються напередодні антисептиком. У випадку обстеження дитини напередодні дослідження голковим електродом можна застосовувати місцеві анестетики (при необхідності дорослим теж). Отримана інформація після обробки зберігається в комп’ютерній базі даних.

Що можна виявити шляхом ЕНМГ?

• Основні причини ушкодження нервової системи, або м’язів
• Розташування вогнища ураження
• Механізм розвитку ушкодження
• Ступінь поширення патологічного процесу
• Стадія захворювання
• Ступінь ураження
• Динаміка перебігу хвороби

Електронейроміографію поділяють на

• Стимуляційну ЕНМГ
• Голкову електроміографію (ЕМГ)
• Поверхневу (глобальну) ЕМГ

Стимуляційна ЕНМГ проводиться шляхом еслектросимуляції первових волокон і фіксації відповіді поверхневими електродами.
Голкова ЕМГ проводиться шляхом введення тоненького голкового електрода в досліджуваний м’яз, який вивчають в розслабленому і напруженому стані.
Поверхнева ЕМГ проводиться шляхом накладання поверхневих електродів на шкіру в ділянці досліджуваного м’язу. Методика застосовується у випадку неможливості проведення голкової ЕМГ, зокрема у дітей раннього віку.

Показання для проведення ЕНМГ

• Радикуліт.
• Первинні ураження м’язів
• Онкологічні захворювання, які можуть уражати нервову систему (спинний мозок, периферійні нерви).
• Хвороби периферійної нервової системи
• Хвороби спинного мозку
• Врождені та спадкові хвороби нервової системи
• Хронічні хвороби сполучної тканини
• Травми спинного мозку і периферійних нервів
• Цукровий діабет і деякі інші ендокринні захворювання
• Здавлювання нервів
• Хвороби печінки, які можуть супроводжуватись ушкодженням периферійних нервів
• тощо

Замислитись про доцільність проведення ЕНМГ варто при:

• Онімінні на ділянках шкіри
• Язвах и других образованиях на коже
• Болю при рухах
• Болю в спині, кінцівках
• Підвищеній чутливості на механічні подразники (дотику, тощо) чутливості на механічні подразники (доторки і др.)
• Прикістково-суглобових деформаціях
• Зниженні реакції на подразнення
• Відчутті швидкої втоми, слабості в кінцівках
• Інші ситуації на думку лікаря

Протипокази до проведення ЕНМГ:

• Епілептичні напади в даний час, або в минулому
• Емоційно-вольова нестабільність, яка може посилитись при обстеженні і може сприяти неякісній діагностиці
• Не проводиться дітям з надмірної збудливістю
• Деякі хвороби серцево-судинної системи
• Інші стани на думку лікаря

Підготовка пацієнта до проведення ЕНМГ:

• Напередодні не вживати алкоголю, стимуляторів, міцного чаю, кави, які можуть спотворити результати дослідження
• Пацієнт повинен отримати вичерпну інформацію про характер дослідження для попередження небажаних реакцій, які спотворять результати (наприклад, відсмикування кінцівки від несподіваної стимуляції)
• Дитині варто детально пояснити характер дослідження, можливо продемонструвати на батьках, знеболити в разі голкового дослідження для запобігання психотравми і забезпечення якісної діагностики

Результати ЕНМГ подаються в графічному та цифровому вигляді, а також з аналізом і висновками лікаря, який проводив дослідження, що дозволяє не тільки уточнити, або й встановити діагноз, але й оцінити динаміку даних, провести переоцінку отриманих показників у разі сумніву.