(15 votes, average: 4,73 out of 5)

Завантаження...

З цим делікатним питанням (дитячий онанізм) зіштовхується величезна кількість батьків. Маленькі діти обох статей починають не просто цікавитися своїм тілом, але ще і отримувати задоволення, стимулюючи його ерогенні зони, причому частіше таке відбувається у віці п’яти-шести місяців.

Слід знати, що це не хвороба і не розбещеність, а, отже і не потребує страшенної тривоги.
В маленьких дітей дитячий онанізм відбувається на підсвідомому рівні, а не свідомо, і не слід переносити «морально-етичний кодекс дорослих» на малечу. Крім того у дітей інший гормональний статус, і отримати ті відчуття, які отримує від сексу дорослий є, вочевидь, неможливо.
Здебільшого виявлення такого стану у найменших викликає у батьків жах, а у випадку здогадки, що це мастурбація, то ще й дикий сором особливо, коли мова йде про немовлят.

Як описують такі стани?

• 1.«Дитина перед засинанням починає крихтіти, червоніти, потіти, схрещує, напружує ніжки, не реагує на батьків, або реагує негативізмом».
• 2.« Дитина на кріселку, або в ходунцях стискає ноги, або кладе ногу на ногу, червоніє, потіє, хникає, або навіть плаче, не реагує на батьків, або реагує негативізмом».
• 3. Можуть бути подібні ситуації , де додатково задіюються руки, крісло, тощо.

Саме дорослі придумали, що торкатись статевих органів, це «страшний гріх», а малюк так пізнає світ, проте розвиток онанізму має ряд причин:

• 1. Недостатність ласки з боку батьків . Дітей слід часто обіймати, пригортати, цілувати, зрештою, слід співати колискові пісні і просто з дитиною треба спілкуватись. Брак цього дитина компенсує в інший спосіб.
  2 . Неправильне вигодовування дитини. Залишається актуальним все ж грудне вигодовування. Слід знати, що слизова рота пов’язана з геніальною зоною, окрім того, під час годування в людини виробляються ендорфіни, або «гормони щастя». Коли ж вигодовування не достатнє, неправильне і не принось дитині насичення та задоволення, то задоволення доотримується по іншому.
• 3.Гігієнічні недоліки. Недотримання чистоти ділянки прмежени, що спричиняє опрілості та дискомфорт стимулює, подразнює геніталії. Крім того, занадто тугий одяг і недотримання необхідної гігієни часто призводить до попрілостей, діатезу. При цьому дитина отримує певні відчуття, які потім може захотіти повторити, займаючись онанізмом.
• 4. Механічне стимулювання ділянки промежини незручними підгузниками, трусиками, ходунцями, крісельцем, горшочком може призвести до онанізму.
• 5. Наслідування старших. Це, скоріше стосується дітей 3-5 років.
• 6. Хвороби сечо-статевої системи: вульвіт, уретрит, цистіт, баланопостіт, синехііт та ін.
• 7. Хвороби нервової системи, які супроводжуються підвищеною нейрон-рефлекторною збудливістю.

Таким чином, нічого страшного в дитячому онанізмі немає і з роками, здебільшого дитина втрачає до цього заняття інтерес. Набути його може знову усвідомлено в підлітковому віці в період статевого дозрівання.

Профілактика малюкового онанізму:

• 1. Тривале грудне вигодовування.
• 2. Раціональне харчування.
• 3. Дитина повинна бути оповита увагою, ласкою батьків. Співайте дитині колискові, обіймайте, цілуйте, пригортайте – це запорука розвитку здорового малюка.
• 4. Дотримання гігієни.
• 5. Уникати механічного подразнення генітальної зони.
• 6. Не лаяти у випадку виявлення зацікавленості власними статевими органами.
• 7. Дотримуватись режиму «сон-бадьорість» у відповідності до віку.
• 8. Стежити за здоров’ям дитини.

Усунення цієї «поганої звички»

• 1. Виключити причини, які можуть призвести до дитячого онанізму.
• 2. Звернутись до дитячого невролога, дитячого гінеколога, дитячого уролога і, у випадку наявності хвороби нервової, або сечо-статевої системи виконувати лікарські призначення.

Слід пам’ятати, що здебільшого дитячий онанізм спеціального неврологічного лікування, особливо заспокійливими препаратами, не потребує.

Диференціальний діагноз часто проводять у дітей до 2 – 3-річного віку з вікозалежними формами епілепсії. Звернувшись до дитячого невролога ці стани доволі легко можна розрізнити з застосуванням електроенцефалографії та відеоконтролем.

Дотримуючись простих правил догляду за немовлям, які відомі вже століттями можна запобігти виникненню цієї звички, а в поєднанні з порадами лікаря її можна непомітно збутись.